Апостольський Нунцій розповів про пріоритети України міжнародним католицьким організаціям, що надають фінансову допомогу Східним Церквам
10 та 11 червня ц.р. Апостольський Нунцій Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті взяв участь у роботі Ради організацій, що допомагають Східним Католицьким Церквам (ROACO), яка періодично збирається за ініціативою Конгрегації Східних Церков. ROACO об’єднує багато католицьких організацій в усьому світі, котрі надають фінансову підтримку Церквам християнського Сходу.
10 червня Святіший Отець Франциск прийняв учасників ROACO та звернувся до них із Промовою (публікується далі). Після цього він зустрівся з деякими учасниками, зокрема з Нунцієм, з яким обговорив підготовку найближчої зустрічі Папи та його співробітників з Верховним Архієпископом, членами Постійного Синоду і Митрополитами Української Греко-Католицької Церкви, що відбудеться у Ватикані 5 та 6 липня ц.р.
11 червня Нунція було запрошено виголосити доповідь членам ROACO про політичну, соціальну та релігійну ситуацію в Україні з метою надати додаткову інформацію, що буде корисною для виділення з боку цих організацій подальшої фінансової допомоги, вже наданої ними у значних обсягах, для розвитку України у її різноманітних аспектах.
ПРОМОВА СВЯТІШОГО ОТЦЯ ФРАНЦИСКА
ДО УЧАСНИКІВ ЗІБРАННЯ НА ЗУСТРІЧІ ДІЛ
ДЛЯ ДОПОМОГИ СХІДНИМ ЦЕРКВАМ
Зал Консисторії
Понеділок, 10 червня 2019 року
Дорогі друзі,
Я радий приймати вас на початку праці 92 Пленарного Засідання Зустрічі Справ для Допомоги Східним Церквам. Вітаю Кардинала Леонардо Сандрі і дякую йому за слова скеровані до мене, і разом з ним усьому персоналу Дикастерії, і вам, членам Агенцій, які з цілого світу збираєтесь турбуючись про теперішнє і майбутнє Східних Католицьких Церков.
Після останньої нашої зустрічі у мене також були різні нагоди зустрічі з дійсностями пов’язаними з працею Конгрегації та з кожним із вас: думаю про нещодавні Апостольські Поїздки до Болгарії, Північної Македонії і Румунії, а особливо про великий день молитви і діалогу з моїми братами, Патріархами Близького Сходу, 7 червня у місті Барі.
У ці дні промови Папських Представників деяких Країн, а також обраних Доповідачів, допоможуть вам почути крик багатьох людей, яким у ці роки вкрали надію ‒ я черговий раз зі смутком думаю про драму в Сирії і також про густі хмари, які, здається, ще більше гуснуть на нею в тих частинах, які все ще нестабільні, і в яких ризик ще глибшої гуманітарної кризи залишається високим. Ті, які не мають їжі, ті, які не мають медичної опіки, які не мають школи, сироти, поранені й удови – підіймають угору свої голоси. Якщо людські серця байдужі, то Боже серце не таке ‒ воно зранене ненавистю і насиллям, яке може виникати з-поміж Його створінь; воно завжди спроможне зворушитися і турбуватися про них з ніжністю і силою отця, який береже і веде. Але іноді я задумуюсь також над Божим гнівом, який буде направлений на відповідальних Країн, які говорять про мир, і одночасно продають зброю для проведення цих війн. Це лицемірство є гріхом.
Мені товаришує нав’язлива думка коли я думаю про Ірак ‒ куди хочу поїхати в наступному році ‒, щоб я міг дивитися вперед через мирну і розподілену участь в будуванні спільного блага для всіх компонентів суспільства, і також релігійних, щоб це не призвело до напруги, яка випливає з конфліктів, які не дрімають, регіональних сил. І я не забуваю Україну, щоб її населення змогло знайти мир; я спробував облегшити біль ран, які були спричинені конфліктом, благодійною ініціативою, до якої долучилися багато церковних спільнот. В Святій Землі, якій я бажаю щоб недавнє проголошення другого етапу вивчення реставрації Гробу Господнього ‒ який бачить близьку співпрацю християнських спільнот Status quo ‒, супроводжується щирими зусиллями усіх місцевих та міжнародних гравців, щоб якомога швидше настало мирне співіснування для усіх тих, що населяють ту Землю, як знак Господнього благословення для усіх.
Підіймають свій крик люди, скупчені на суднах, які втікають в пошуках надії, не знаючи які порти зможуть їх прийняти, ‒ в Європі, яка однак відкриває двері тільки для кораблів, які мають вантажити вишукану та дорогу зброю, здатну спровокувати такі знищення, що не щадять навіть дітей. Це є те лицемірство про яке я говорив. Ми тут усвідомлюємо, що крик Авеля підіймається аж до Бога, як ми згадували в місті Барі минулого року молячись разом за наших вірних Близького Сходу.
Разом із плачем і голосінням у ці дні ви почуєте голоси надії і утіхи ‒ це відгомін того невтомного благодійного діла, яке стало можливим також через кожного з вас і через органи, які ви представляєте. Воно проявляє обличчя Церкви і чинить її живою, особливо підживлюючи надію для молодих поколінь. Молодь має право почути проголошення захоплюючого та вимогливого Христового слова і, так як ми мали змогу поділитись думками в Зібранні Єпископського Синоду минулого жовтня ‒ коли вони знаходять автентичного та гідного довіри свідка, тоді не бояться слідувати за ним і задумуватися над своїм покликанням. Прошу вас продовжувати і збільшувати зусилля, щоб в Країнах і ситуаціях, які ви підтримуєте, молодь могла зростати в людяності, вільні від ідеологічних колонізацій, з відкритим серцем і розумом, цінуючи особисте національне і церковне коріння, бажаючи майбутнього сповненого миром і процвітанням, щоб нікого не залишала позаду себе і не дискримінувала нікого. У цьому році парафіяльна молодь Ефіопії та Еритреї ‒ після такого довгоочікуваного миру між двома Країнами ‒ полишають зброю і відчувають справжність слів Псалма: «Ти перемінив мені плач мій на радість» (30.12). Я впевнений в тому, що молодь міцно відчуває заклик до того щирого та шанобливого братерства на яке ми звернули увагу в Документі підписаному в Абу Дабі разом із Великим Імамом Аль-Ахзару. Допоможіть мені зробити його відомим і поширити той добрий союз для майбутнього людства який в ньому знаходиться. Стараймося зберегти ті дійсності, які переживають це послання вже впродовж декількох років, звертаючи особливу увагу на виховні установи, школи та університети, дуже цінні особливо у Лівані і в усьому Близькому Сході, справжні лабораторії співіснування та школи людяності у які всі можуть легко увійти.
Дякую вам за все, що ви робите. Молюсь за вас. І ви, будь ласка, продовжуйте молитися за мене. Дякую.
Не офіційний переклад. Оригінальний текст на: ww.vatican.va
