Привітання Кардинала Леонардо Сандрі до молоді у Зарваниці

Привітання Кардинала Леонардо Сандрі, Префекта Конгрегації Східних Церков, до молоді, яка прибула на щорічну Всеукраїнську прощу до Марійського духовного центру у Зарваниці, в суботу, 15 липня 2017 р.Б.

1. «Пишу до вас, о молоде, пишу до вас, о діти, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви!» (1 Івана 2,14). Як апостол Іван у своєму першому листі, так і я сьогодні звертаюся так до вас, дорога молоде, впевнений в тому, що також і ви є подібними до тих молодих людей, про яких говорить Євангелист. З чого я черпаю таку певність? Знову ж таки у Святому Писанні пророк Ісая каже, що «І помучаться юнаки і потомляться, та ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли!» (Ісая 40, 30-31). Ви дійшли до цієї святині, пройшовши найрізноманітніші шляхи, щоби вшанувати Всеславну Богородицю, Пресвяту Діву Марію, яка є також Матір’ю Церкви та кожного із нас. Ви втомлювалися, але ваша хода через це не зупинялася. Ви мали тисячі причин, для того, аби залишитися вдома: зовнішні – через літню спеку та трудність дороги, але також, і перш за все – внутрішні причини. Питання та сумніви: «Чому я мушу пускатися в дорогу та крокувати як прочанин, коли довкола себе я бачу так багато страждання, так багато труднощів, пов’язаних з можливістю будувати майбутнє через працю, через певну економічну стабільність, аби запевнити творення нових сімей та народження дітей? Для чого вірити у Бога, коли довкола себе я бачу стільки насилля, коли чую звуки війни, коли кроки, які від декого із нас просяться – це кроки маршеруючого солдата? Для чого і далі довіряти, коли здається що корумповану ментальність неможливо зупинити, коли прив’язаність до влади є спрямована на власне збагачення більше, ніж на спільні інтереси та розбудову спільного добробуту?».

2. Яку відповідь можу вам запропонувати? Слова утіхи? Я скажу вам дуже просто: подивіться на вас так, як робимо це ми, тут, зі сцени – і ви побачите ваші, можливо, втомлені, але дуже щасливі обличчя. Ваше пуститися в дорогу і дійти аж до цього святого місця і є відповіддю, яку ваше серце і ваше життя дали кожному сумніву і кожному питанню, яке може народитися як у молодої особи, так і у зрілих людей. Почати рухатися, піти вперед – це правильний, і навіть розумніший підхід серця і життя. Ти рухаєшся вперед завдяки своєму розумові – навчаючись вчитися і роздумувати, виховуючи розум, аби навчитися розпізнавати те, що відбувається довкола нас та у світі. Подумайте про Пречисту Діву з Назарету у момент Благовіщення: вона отримала великий дар, завдяки якому вона почала діалогувати з ангелом, бо хотіла зрозуміти більше, хотіла зрозуміти краще. Безперечно, вона послухалася, але при цьому не зреклася свого бажання розуміти. Саме тому вона запитала: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» (Лк 1,34). І її питання перетворилося ту рушійну силу, яка не дозволила їй лишитися закритою, але навпаки – вона вийшла, аби піти до своєї родички Єлизавети. Марія допомогла би їй зрозуміти, чому – відповідно до благої ангельської вістки – і вона ставала матір’ю як вона, хоч у людський спосіб – на відміну від Марії – але все ж таки у спосіб, що відповідав Божому дару, бо вона вже була надто старшою в роках. Зустріч з Єлизаветою – це дорогоцінна нагода для Марії. Саме там Пресвята Богородиця співає ту пісню радості, яку ми називаємо Величання, і яка є піснею бідних Ізраїля, тих, які не зважаючи ні на що продовжили вірити, що Господь не забувся про свої обітниці. У Богородичному Величанні є велика мудрість особи, яка навчилася поручатися Богові у своєму сьогоденні, бо споглядає великі речі, вчинив Всемогутній впродовж історії, і продовжує чинити також і тепер. І навіть це місце, в якому ми всі тепер перебуваємо, ця славетна і гарна святиня – є частиною історії віри вірних українців греко-католиків, яке заохочує нас навчитися пізнавати нашу традицію та відкривати те, як Бог сьогодні продовжує перебувати поруч із нами та робить нас учасниками та протагоністами діла спасіння, яке Він продовжує чинити для вашого народу. Віра маленьких та простих людей, які подібно до Марії продовжують надіятися попри усю безнадію, є тим дорогоцінним знаряддям, завдяки якому Бог продовжує входити сьогодні у світ та спасати його. Те, що я побачив у вашій країні в цих днях, зворушило моє серце: Богослужіння, відвідини та зустрічі, які я мав у східній частині України, випробуваній бойовими діями, що змусили до втечі численних ваших братів і сестер. Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі поволі запалюють великий вогонь. Я думаю про жести прийняття і милосердя, про то добро, що було отримане завдяки милосердю та збірці для України, яку хотів Святіший Отець Папа Франциск. Думаю про тих внутрішніх переселенців, які взялися за роботу і, за допомогою Карітасу, почали полегшувати біль та біду інших, що перебувають у їхній же ситуації. Не забуду про біль і надію, засвідчені деякими греко-католицькими та римо-католицькими священиками. Дехто із них в роки радянського комунізму був ув’язнений та депортований. А в сучасних подіях війни, які окропили кров’ю вашу землю, вони захищали та рятували якомога більшу кількість людей, що перебували у небезпеці. А вас, дорогі хлопці і дівчата, що вмієте навігувати у засобах масової комунікації, заохочую піти і подивитися лиця дітей та волонтерів одного із центрів християнського виховання у Пакістані – країні, в якій наші брати терплять ще більше через свою віру у Христа – виховного Центру «Єремія» у м.Фаїсалабад. Подивіться на них, як вони кожного дня чинять різні жести милосердя, як зупиняються для молитви на вервиці щоб донести обійми Ісуса і свої обійми маленькому Charlie Gard та його родині в Англії. Вправляння у мисленні, щоб зрозуміти теперішнє, молитва, діла милосердя та солідарності – це ті кроки, якими і ви можете пуститися в дорогу, як Марія, стаючи прочанами на дорогах життя і цього світу, що так сильно потребує ваших сил та вашого ентузіазму. Відчувайте близькість Папи Франциска, який особисто поручив мені занести вам його глибокі почуття та уділити вам його благословення. Багато хто з вас його зустрів та слухав минулого року у Кракові на Світових Днях Молоді. Я заохочую вас від його імені прочитати та роздумувати над посланням, яке він написав цього року, запрошуючи вас у путь до наступної зустрічі у Панамі, в 2019 році. Він просить вас крокувати не лише згадуючи про минуле, але також і маючи відвагу до теперішнього та маючи надію до майбутнього. Папа заохочує вас визнавати ваші коріння, для того, аби завжди вертатися до основного та з творчою вірністю поринати у розбудову нових горизонтів. Будьте світлом та сіллю цієї землі, і не розчаровуйтеся у думках, що нічого не можна змінити. Змінюйте суспільство, у якому часто керує сила та корупція, завдяки вашому чистому серцю, вірному як Богові, так і більш автентичному людству. Дозвольте, аби єлей Божої утіхи і розради помазав внутрішні рани багатьох людей. Дозвольте мені також звернутися до тих молодих дівчат, які, через скрутне становище та обіцянку легкого збагачення, погодилися носити у своєму лоні дитину у рамках сурогатного материнства. Це є жахлива практика, щодо якої в численних країнах докладається зусиль, аби її заборонити. Молімося за тих із них, хто відчуває зараз біль за ту дитину, яку «виносили» у своєму лоні, і за тих, хто пережив драму і гріх аборту – аби відчули бажання того ніжного дотику Божого милосердя. А з іншого боку – докладаймо ще більших зусиль для захисту гідності жінки та дітей проти любих форм торгівлі та рабства.

3. Допомагайте вашим душпастирям у підготовці Синоду Єпископів, який Папа скликав у Римі на жовтень 2018 року, саме для того, аби роздумувати про реальність вас, молоді, та про ваше покликання. Пам’ятайте про те, що писав вам Святіший Отець: «Речі можуть мінятися? ТАК! Цей крик народжується із вашого молодого серця, що не терпить несправедливості та не хоче коритися культурі бракованості, ані схилятися перед глобалізацією байдужості! Слухайте той крик, що піднімається із вашого нутра! Навіть коли відчуваєте, подібно до пророка Єремії, брак досвіду через ваш молодечий вік, знайте, що Бог підбадьорює вас іти туди, де Він вас посилає: «Не бійся! Бо я є поруч із тобою, щоби тебе захистити!»». Хай так буде. А тепер я лишу вас для спілкування з Його Блаженством Святославом, поручаючи усіх вас покрову Пресвятої Богородиці. Дякую!

Please follow and like us: