Проповідь проголошена Апостольським Нунцієм в Україні, Архієпископом Вісвальдасом Кульбокасом, в часі целебрації Святої Меси у храмі Святого Миколая у Києві 6-го грудня 2021 року

Сьогоднішнє перше читання розпочинається словами: «Пустиня і суха земля хай веселяться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом».

Що означає ця «пустиня»? І що означає ця «суха земля»?

Звичайно, є багато фізичних пустель і багато сухих земель, і жодна не забута Господом. Тому що Він – Творець усього.

Але ми добре знаємо, що для Господа більш важливою є його Церква. І в цей момент ми, як члени Католицької Церкви, усвідомлюємо численні пустелі та численні слабкості, які ми маємо. Вже сам храм Святого Миколая, який був освячений саме 6 грудня 1909 року, рівно 112 років тому, є частиною пустелі. Двадцять років тому, у червні 2001 року, коли Святіший Отець Св. Йоан Павло ІІ відвідав Україну та цю святиню, він отримав обіцянки українського Уряду, що якнайшвидше цей храм буде повернутий католицькій громаді. До цієї обіцянки додалися багато інших, даних католицькій громаді впродовж останнього часу, у 2020 та у 2021 роках. Люди можуть забути все, але Бог нічого не забуває! Отже, хоча наші фізичні очі все ще бачать безплідну пустелю, очі Бога бачать багато насіння і багато засіяних квітів. Ці зерна – це, перш за все, наші молитви, якими ми просимо Божої благодаті, щоб мати гідний храм, де ми могли б славити Господа. До молитов додається праця багатьох людей, починаючи від священників і вірних цієї парафії, разом з Єпископом Віталієм, продовжуючи зусиллями всіх благодійників в Україні та за її межами, і, нарешті, всіх тих, хто в Уряді нашої країни, України, щиро прагне виконувати дані обіцянки. Але для того, щоб усі ці старання принесли очікувані плоди та, щоб зацвіли квіти в нашій пустелі, потрібна благодать Господа.

Сьогоднішнє свято є нагодою для нас вимолити ту Господню благодать, якої ми так потребуємо. І, щоб це благання було ефективним, ми хочемо згадати головні аспекти нашої молитви:

• Перший аспект. Наша молитва повинна бути скромна. Господи, через наші гріхи та малість нашої віри, ми не гідні мати цей храм у своїх руках. Тож будь милосердним, переміни наші серця, щоб наш дух шукав понад усе Тебе, наше Спасіння, понад усяку іншу річ. Щобільше, Господи, примнож нашу віру, щоб вона була живою і дієвою вірою, переповненою самовіддачі, відваги та свідчення миру, радості і надії для наших братів та сестер, і для всієї України.

• Другий аспект. Наша молитва повинна бути серйозною. Наш Господь не якась статуя. Він не ідол, який не чує наших думок і слів. Ні, якраз навпаки! Він усе чує! Тому молитва є справжньою духовною зброєю, могутнішою за все інше. І якщо ми маємо в руках цю зброю віри, то всім серцем бажаємо використати її тут, у присутності Господа Ісуса.

• Третій аспект. Наша молитва повинна бути довірливою. Оскільки вже в першому читанні Господь обіцяє нам віддати славу Лівану та блиск Кармелю, ми знаємо, що наша молитва – вона не лише наша! Сам Ісус молиться за нас і за наш храм, бо саме Він хоче показати себе перед нами з усією належною Йому гідністю. Як Євхаристія не належить нам, але вона жертва Ісуса, яку ми, негідні Господні слуги, запрошені співслужити з Господом, так і храм належить не нам, а Богу Творцеві. Тому наша молитва не має сумнівів, але сповнена певності, що коли ми молимося за цей храм Святого Миколая, ми просимо про те, що насправді належить Господу.

• Четвертий і останній аспект. Наша молитва повинна бути терпеливою. Сам Господь Ісус чекав роки й роки, перш ніж стати людиною. Він чекав моменту, вказаного йому Отцем, і він чекав Марію, щоб була для нього Матір’ю, а Йосифа, як свого опікуна, щоб народитися в сім’ї, готовій прийняти Його з вірою. Тож і ми хочемо бути дуже терпеливими, знаючи, що Господь діє. Він не втомлюється. І таємно засіває всі наші молитви, піст і добрі діла, в пустелі.

У цей момент, після роздумів про цей наш храм – церкву Святого Миколая, ми робимо ще один духовний крок, який є більш важливим.

Як християни, ми добре знаємо, що навіть більше, ніж зовнішні речі, Господь бажає побачити навернення наших сердець.

Протилежністю наверненого серця є тверде серце. Серце тверде не лише тоді, коли воно прямо протистоїть Богу чи добрим ділам, але й коли воно не вірить. Жорстке серце не в змозі розпізнати силу Божу, як благодать, присутню у нашому житті.

У цьому випадку нам на допомогу приходить уривок з Євангелія, який ми сьогодні читаємо, де Ісус дуже чітко показує, що Він здатний прощати наші гріхи. Серця, що не вірили, які були навколо Ісуса, думали: «Ні, це неможливо, щоб Ісус очистив наші душі. Тільки Бог може прощати гріхи».

Натомість Ісус ніби каже: «Той самий Бог, якого ви вважаєте, що Він дуже далекий від вас, є тут, дуже близько до вас, справді з вами!».

Також наші серця можуть недовіряти, тому що багато духовних речей можуть здаватися нам неможливими. Важко виправити стільки таємних гріхів, які ми маємо на душі, стільки звичок, лінощів, стільки думок, бажань, егоїзму. Але Ісус здатний нас очистити, змінити. Щоб здійснити це чудо, йому потрібно лише одне – наша віра, з якою ми говоримо Ісусу: «Так, Господи, я хочу бути зціленим!».

Тож, за допомогою Святого Єпископа Миколая, повторюємо молитву, яку ми прочитали на початку цієї Меси:

Смиренно благаємо Твоє милосердя, Господи: за заступництвом святого єпископа Миколая оберігай нас від усіх небезпек, щоб ми йшли без перешкод дорогою спасіння.

Власне так, Господи. Спаси Твою Церкву і врятуй нас усіх від всіляких небезпек, воєн, хвороб, лінощів і гріхів, щоб мати змогу впевнено йти до нашого спасіння!

Амінь.