Вітальне слово Кардинала на завершенні Літургії в неділю в Зарваниці

Вітання Кардинала Леонардо Сандрі, Префекта Конгрегації Східних Церков, на завершення Божественної Літургії у Марійському духовному центрі у Зарваниці, в неділю 16 липня 2017 р.Б.

Блаженніший владико Святославе,
Високопреосвященний владико Клаудіо, Апостольський Нунціє,
Високопреосвященні та Преосвященніші владики,
Всечесні отці, Преподобні брати і сестри, Браття семінаристи,
Любі брати і сестри у Христі!

1. «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!» (Ісая 52,7). Я думав собі про цей вислів пророка Ісаї, коли молився разом з вами вчора вечором і сьогодні зранку. Вам не довелося переходити через великі гори та долини, щоб дійти сюди, але ваше життя, зокрема життя України позначене в ці часи в особливий спосіб терпіннями, що подібні на стрімки гори, заставляють тисячі людей з трудом підніматися на вершини буття, щоб могти побачити горизонти надії та миру. Жест прочанства, окрім того, що проголошує віру у Господа та є актом посвяти заступництву Матері Божої. Він робить нас впевненими (запевнє нас) у тому, що ми не самотні, бо Христос є вірний своїй обітниці перебувати з нами аж до кінця світу. Разом із цим, Пресвята Богородиця продовжує огортати увесь світ тим духовним материнством, яке було поручене Їй її Сином під хрестом.

2. Із почутого Євангелія я хотів би пригадати лише два елементи. Ісус чинить чудо зцілення паралітика не стільки тому, що той його просить про це – як це відбувається на інших сторінках, – але тому, що «бачить віру» тих, хто його Йому представляє. Просімо у Господа побільшити нашу віру та дарувати нам дар відкритості наших очей для розуміння того, що жест, який ми звершили переживаючи цю прощу, не є чимось, що нам належить, але закликає поставити на диспозицію наше серце і наше життя Христові, щоби і ми могли, на взірець Марії перед ангелом, сказати: «Хай буде мені по твоєму слові», у властивій формі до покликання кожного зокрема.
   Другий аспект: книжники є згіршені прощенням гріхів, яке Ісус дарує паралітику, що є видимим через фізичне зцілення: «Встань, візьми твоє ложе і ходи!». Він починає крокувати, а люди довкола нього вражені цим і прославляють Бога, «який дав таку владу людям». Безперечно, Ісус є Воплоченим Словом, справжньою людиною і справжнім Богом. Але хочу пригадати як східна традиція визначає шлях рятованої благодаттю людини як шлях поступового обожествлення, в якому Марія палає перед усіма нами, як лампада з унікальним світлом. Саме тому, перед євангельською сторінкою ми не можемо собі дозволити собі впасти у ризик, аби лишитися далеко, аби казати: «Це Ісусове чудо, воно мене не стосується. Я є лише чоловіком чи жінкою мого часу». Також і тобі, учню, що повірив у Нього і був охрещений його кров’ю, Він просить тебе приймати участь у якийсь спосіб у його владі прощення та зцілення. У сакраментальній формі – це належиться священикам. А у щоденній – в стосунках з іншими людьми – належиться кожному із нас. Чи ти готовий сьогодні полишити будь-яке почуття ненависті чи образи, що тримаєш прив’язаним до твого серця? Чи ти готовий докласти зусиль перед Господом аби вправлятися у «силі прощати», у якій ми зобов’язуємося вправлятися коли звертаємося до Бога в молитві Отче наш, кажучи: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»? Які потоки Божої благодаті зможуть ізливатися із цього дня, якщо кожний зміг би звершити, починаючи зі своєї сім’ї, принаймні один жест примирення і миру!

3. Ви знаєте, що я є тут, аби розділити радості і печалі вашого народу, а в особливий спосіб Української Греко-Католиицької Церкви, заносячи всім близькість та благословення Папи Франциска. Окрім молитви за дар миру у цій країні, на сьогоднішня проща розташовується в середині кількох споминів: святого Йосафата, якого святкування збігаються із благословенням корон, які були накладені на чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Зарваницької, 28 серпня того ж року, та 125-ту річницю народження Кардинала Йосифа Сліпого. 12 листопада 1979 Святий Іван Павло ІІ, очолюючи єпископську хіротонію Преосвященного Мирослава Любачівського, як Митрополита Філадельфійського для українців, звертався цими словами до Кардинала Йосифа, які хочу зробити своїми, бо вони рівно ж висловлюються почуття Папи Франциска та Вселенської Церкви відносно вас також і сьогодні. Він казав: «Бажаю скористатися сьогоднішньою нагодою щоб висловити вам шану, яку відчувають до вашої Церкви Апостольський Престол та уся Католицька Церква. Вірність, засвідчена Петрові та Його Наступникам спонукає нас до особливої подяки та до взаємної вірності у ставленні до тих, хто її зберігає з великою твердістю та душевною повагою. Бажаємо пожертвувати, у ставленні до них, внесок правди і любові. Бажаємо з усіх сил розрадити у випробуваннях тих, хто терпить саме з приводу їх вірності. Бажаємо з усього серця запевнити внутрішню єдність вашої Церкви та єдність із осідком Святого Петра» (12 листопада 1979 р.Б.)

4. Поручаймо Марії, разом із наміренням за мир в Україні, також особливу молитву за молодь цієї країни. Любімо та слухаймо завжди Пресвяту Богородицю! Вона навчить нас, як із нас творити чесний та щедрий дар Богові та братам. Попровадить нас у пошуках повноти життя і радостей у Христі. Як сказав святий Іван Павло ІІ українській молоді в 2001: «Таким чином ви станете Церквою нової генерації святих вашої землі, вірними Богові та людині, апостоли Євангелія», перш за все з-поміж ровесників та між тими, хто втратив надію. Хай Всесвята Богородиця допомагає нам повторювати завжди у нашому серці слова, які також є проголошенням віри вашого філософа Григорія Сковороди: «Все минає! Але Божа любов після всього залишиться. Все минає, окрім Бога і любови!».
   Допобачення, Пресвята Богородице Зарваницька! Молися за нас до твого Сина, молися за мирна цій землі, та бережи завжди нашого Папу Франциска та Блаженнішого Святослава! Амінь!

Please follow and like us: